Sub specie aeternitatis /з точки зору вічності/

Напевно, у всіх нас бували ці поглинаючі думки про сенс життя і чому ми взагалі тут. У всіх нас були абсурдні сни та абсурдні ситуації у житті. Згадайте всі ті випадки, коли ви зазнали семантичного насичення, коли ви повторювали слово так довго, що воно раптово припиняло мати будь-який сенс. Ця дивна втрата зв'язку з самим собою та навколишнім світом по-своєму захоплююча. Ми не будемо повною мірою відсилатися до Альбера Камю з питання абсурду, але ми визнаємо його суттєву та життєво важливу роль у нашому бутті. Як було сказано в «Журналі філософії» Томаса Нагеля (1971): «Я б сказав, що абсурд - це одна з найлюдяніших речей у нас: прояв наших передових і захоплюючих характеристик». Але знаєте, що найкраще в цьому всьому? Іноді не сприймати себе всерйоз. Рівень гумору, що походить від абсурду, безмежний. Відмінним прикладом з поп-культури є геніально-сміховинний Рік і Морті. Будемо відверті – гумор та абсурд цього анімаційного серилу далеко за межами якихось граней. Кількість безглуздих дій та сюжетних розворотів настільки божевільні, що просто не можуть залишити без почуття абсолютного захоплення. Захоплюємо комедію абсурду, яка оточує нас у повсякденному житті. Згадайте всі ті абсурдні бесіди, які у вас були з сім'єю, друзями чи незнайомими людьми – наскільки вони цікаві. Адже дар уяви робить повсякденне існування трохи кумеднішим. То чому б не додати трохи комізму та не підійти до життя трохи з іронією?  

Джерело: https://philosophy.as.uky.edu/sites/default/files/The%20Absurd%20-%20Thomas%20Nagel.pdf